Перлини Малинівської громади
З невеличкою перервою, ми продовжуємо публікувати історії життя видатних людей Малинівської громади.
«Роби людям добро і воно тобі повернеться» - це кредо батька Надії Іларіонівни Пасісюліної, яке згодом стало золотим правилом усього життя нашої героїні.
Надія народилась в Полтавській області в м. Лохвиця.
«Я з трьох років мріяла стати учителем. Моя мама знала напам'ять пів кобзаря, тож і я легко вивчила вірші, які потім цитувала своїм подругам. Навчати любила я ще змалечку, тому навіть не думала про вибір іншої професії» , - розповідає Надія Іларіонівна.
Після закінчення школи вона вступила до Лохвицького педучилища. Там вона отримала спеціальність учитель початкових класів.
Одразу після закінчення педучилища її направили на роботу в село Пушкарне.
- 23 дні я пропрацювала учителем початкових класів в селі Пушкарне. За цей час, ми разом з батьками учнів, відремонтували дах школи. Розумієте, нам надавали тільки будівельний матеріал – все інше ми робили самі! Потім мене направили вже на моє постійне місце роботи - Малинівську середню школу № 1 ( нині ліцей №1). Що я тільки за цей час не викладала. Я була учителем початкових класів, учителем фізкультури та німецької мови у старших класах.
В1971 році вступила до вишу. А вже за 5 років отримала диплом ХНПУ ім. Г. Сковороди за спеціальністю педагогіка і методика початкової освіти. Ще через п’ять років отримала відзнаку - Відмінник народної освіти України.
Пам’ятаю, як ми не встигли відкрити школу до 1 вересня. І весь педагогічний колектив працював в три зміни. Де ми тільки не проводили уроки і в поліцейському відділку, і в будівлі старої пошти…
Це тривало 3 роки.
Після роботи всі йшли працювати в школу і батьки, і учителі. Кожного дня, як по графіку, ми приходили облаштовувати класи. Розумієте, я всією душею переживаю за Малинівку, адже я тут мешкаю з 19 років. І коли нарешті школу побудували треба було ще обладнати кабінети усім необхідним.
За 50 років роботи учителем Надія Пасісюліна випустила більше 500 учнів. 43 роки вона пропрацювала в Малинівській школі ( ліцей №1), останні 7 років - в Старогнильцькому ліцеї, учителем початкових класів.
- Окрім роботи в класі, ми з дітьми пізнавали навколишній світ, ходили до лісу. Там ми знайомились з корисними копалинами нашого краю. Дуже цікаво спостерігати за одним краєвидом в різні пори роки. Мене особисто на це надихнула картина імпресіоніста Клода Моне «Стог сена» в різні пори року.
Надія Пасісюліна впевнена, що учитель повинен уміти навчати дітей не тільки писати і рахувати, а і по - справжньому дружити. І наостанок ми запитали про що мріє Надія Іларіонівна.
- Я сподіваюсь ще довчити своїх діток. Наразі мої підопічні – учні другого класу. Мрію, аби всі мої вихованці стали гарними людьми, щоб вони вміли дружити і бути добрими до всіх, як колись мене учив батько.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
