Моя історія
Ми продовжуємо розповідати про мешканців Малинівської громади, які з початку війни зайнялися волонтерством та всіляко допомогали односельцям та військовим.
Випічка з ароматом ПЕРЕМОГИ
Знайомтеся - Галина Бабкова та Ірина Ковальова, мешканки селища Малинівка, обидві кухарі за фахом, а за покликом душі – волонтерки.
Жінки розповідають, що спочатку займалися волонтерством окремо, і лише коли замовлення значно збільшилися за об’ємом, почали шукати підтримки. Так їх об’єднала добра справа.
«Мене надихнула допомагати ЗСУ моя донька. Пам’ятаю, як вона від початку повномаштабного вторгнення РФ на нашу землю увесь час мені говорила: «Мамо, ми повинні щось робити, адже від кожного з нас залежить доля нашої країни». Так все і закрутилося, – згадує Галина Бабкова.
«А я взагалі все життя працювала у військовій частині кухарем. Тому для мене навіть не виникало питання чим я можу зараз допомогти. Я дуже добре розумію військових, знаю як їм буває важко, а тим більше зараз, коли війна», - розповідає Ірина Ковальова.
- Випікали ми у Малинівському ліцеї № 2. Зазвичай працювали вночі, адже вранці треба було вже відправляти смаколики хлопцям на передову новою поштою. Хотілося, щоб вони отримали смачненьке свіжим та ароматним. Обсяг роботи дуже великий. Для того, щоб накормити наших героїв треба було виготовити щонайменше 20 кг випічки. Що ми тільки не робили: і пироги з різноманітною начинкою, і печиво, і торти, і тістечка, і пампушки, і пончики, і рогалики – цей список можна продовжувати нескінченно!
«Я часто згадую підготовку до найбільшого християнського свята - Великодня. Тоді ми зробили майже тисячу пасок. Варто сказати, що військові кухарі нам теж допомагали.
З віськовими 92 бригади у нас склалися теплі дружні стосунки. Багатьох знаю особисто, з деякими і досі підтримую зв’язок. Приємно, що хлопці нас не забувають і дуже чекають на наші ароматні смаколики. Військові кажуть, що наша випічка пахне рідною хатою. Нам радісно, що хлопцям на передову ми передаємо часточку домашнього тепла, частинку нашої душі. До речі, наші хлопці печуть неймовірно смачні пампушки з часником, але рецепт поки що нам не відкрили. Пообіцяли розказати одразу після перемоги», - говорить Галина Бабкова.
Під час нашої бесіди жінкам важко було стримувати свої емоції - увесь час очі наповнювалися слізьми.
Ірина розповіла, що якось мала розмову зі священиком. Жінка у нього спитала: чи справді щось вартує її волонтерство? На що їй священик відповів, - вона робить все правильно. Можливо, цей хліб комусь врятував життя.
- Так і живемо. Розпочинаємо наше «ароматне» волонтерство з прийому замовлень. Потім закуповуємо продукти і швиденько готуємося до основної роботи – замішуємо тісто, а вночі починається процес випічки.
Спочатку просили аби односельці допомагали продуктами. Хтось приносив домашні солодкі закрутки, хтось борошно, хтось яйця, - одним словом ділилися тим, що було. Адже всі добре пам’ятають, як в перші дні війни було скрутно з продуктами.
Підтримував і продовжує підтримувати нас у всіх наших починаннях начальник Малинівської селищної адміністрації Микола Семер’янов, він передавав нам олію для випічки. А начальник відділу освіти, культури молоді та спорту Сергій Бєлов дав нам можливість працювати на кухні Малинівського ліцею № 2.
Жінки розповідають, що одне замовлення - це приблизно 200 пирогів, 6 рулетів, вагою щонайменше по 2 кг, печиво і обв’язково якісь тістечка, бо їх дуже полюбляють наші відважні ЗСУ.
«Ми робимо всі замовлення з душею. Хочеться вірити, що хлопці на передовій це також відчувають. Дуже допомагають та підтримують нас наші рідні. Так що у нас надійний тил» - говорять волонтерки.
А мріють жінки лише про одне – спекти нашим «котикам» - ЗСУ коровай до дня ПЕРЕМОГИ.
P.S. Наші відчайдушні волонтерки продовжують працювати для ЗСУ. Тож прохання до усіх небайдужих мешканців громади, допомогти жінкам з запасами продуктів для смаколиків. Будемо вдячні за домашній джем, варення, яйця, цукор, масло, сметану тощо.
Разом до перемоги
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
