Моя історія
Моя історія
Ми продовжуємо публікувати історії людей, долю яких назавжди змінила війна.
В темні часи добре видно світлих людей
Знайомтеся - Анна Герасимова, волонтерка та людина з неабиякою жагою до життя.
Анна Георгіївна народилася у Малинівці. Тут пройшло її дитинство та юність – усі спогади пов’язані з цією місцевістю.
Тому, як почалася війна наша героїня твердо вирішила попри все залишатися тут і допомагати людям.
- Я дуже добре пам’ятаю ранок 24 лютого. Бо близько п’ятої ранку я якраз їхала на роботу. Бачила спалахи, але не одразу зрозуміла, що наша країна в біді.
Мені зателефонував син і сказав, що почалася війна. Повернувшись додому і зібравши усю свою родину під одним дахом, ми стали міркувати, що робити далі.
Так і почалася моя волонтерська діяльність.
Варто сказати, що Анна понад 20 років приватний підприємець. Тож коли в неї є можливість - завжди допомагає людям.
Її добре знають і в нашій селищній раді, адже жінка час від часу привозить гуманітарну допомогу для пільгових категорій населення, зокрема для сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Увесь товар з ринку Барабошово та магазинчику з м. Чугуєва, Анна перевезла у Малинівку та облаштувала торговий павільйон у власному дворі, який працює і досі.
- У всіх моїх починання та волонтерській діяльності мене підтримували рідні та друзі. А мій чоловік, Олексій їздив зі мною за гуманітаркою навіть під час обстрілів.
З першого дня війни я допомагала людям, роздавала все, що мала. Розмістила об’яву у групі «Малинівка інформер», та усім нужденним роздавала консервацію і продукти, а коли запаси скінчилися - почала думати, що робити далі.
Розумієте, я виросла у 90 – ті. Добре пам’ятаю, як жити у скруті. Тож ми з сестрою вирішили будь-що знайти можливість допомогти односельцям дістати хоча б найнеобхідніше.
За пальне спершу я платила сама, але згодом мешканці Малинівки почали потроху приносити гроші для заправки вантажної машини. Ми тоді привезли 26 тон продуктових та гігієнічних наборів. Розвантажували та роздавали гуманітарку тутешнім мої рідні та друзі. Користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність: Олексію Топчій, Антону Герасимову, Наталії Герасимовій, Аллі Барановській, Генадію Іванову, родинам Панченко та Лучкіних.
Було важко, але ми розуміли, що наша праця недаремна.
Попри слабке здоров’я (інвалідність) Анна ні на день не припиняла допомагати людям.
Роздавала нужденним та біженцям з «гарячих точок» Харківської області одежу та взуття.
До речі, вона відправила понад 200 пар взуття у один з населених пунктів Харківщини, який нещодавно звільнили від окупації. Людям ніде було купити найнеобхідніше та й ні за що.
- Я вірю, якщо Бог дає можливість допомагати іншим, це треба робити.
Вдячна я мешканцям громади і за зворотній зв’язок. Пам’ятаю, як спочатку війни важко було дістати гречку, а мені вона була вкрай необхідна. Адже у мене цукровий діабет. Я написала в групу «Малинівка інформер» чи може мені хтось продати цю крупу.
Люди пропонувала віддати останнє, що мали, навіть стакан гречки.
«Це мене вразило у самісіньке серце», - ледь стримуючи сльози розказує Анна Герасимова.
- Я зрозуміла, що у темні часи добре видно світлих людей.
Не забуваємо ми з родиною і про дітей. На свята ми роздавали малечі мильні бульбашки та книжечки. Зараз головний вектор моєї волонтерської діяльності, це все ж таки - допомога військовим. Я готова вклонитися до землі кожній матері та дружині, за їх синів та чоловіків, о наразі перебувають у зоні бойових дій. Тож ми маємо бути вдячні нашим ЗСУ та повинні їм допомогати усим, чим можемо. Що я і роблю.
Пам’ятаю, як в перші місяці готували та розвозили гарячі обіди на блокпости нашим сміливим «котикам» - ЗСУ. На передову та шпиталі передавала хлопцям шкарпетки.
На Великдень приготували для наших військових 6 відер смаколиків. Я впевнена, що їм важливо відчувати нашу турботу.
Я вважаю, що іспит війною ми пройшли достойно. Адже у скрутні хвилини згуртувалися та допомагали один одному. Ми навчилися «бачити серцем».
А мрію я тільки про одне – перемогу та мирне небо над нашою ріднею землею.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
